Сьогодні востаннє продзвенів не лише для одинадцятикласників, а й щемним болем відізвався в юних сердечках наших випускників з четвертого класу. Бо вони прощалися зі своєю улюбленою першою вчителькою - Токарець Світланою Степанівною, котра їм була мамою цілих чотири роки - вміло ростила, писати й читати, ще й танцювати навчила. А ще була доброю й щирою, вміла з усіма дітками і їх батьками спілкуватись, вміла співпереживати, їх перші радощі і болі розділяти, а коли треба то й посварити, а потім ще й примирити. Тож ми дякуємо вам, Світлано Степанівно за все-все, що ви зробили для нас! За ті, 30 немарно прожитих літ, тільки в нашій школі, спільно з десятками юних вихованців, в чиїх серцях ви оставили незгладимий слід! Здоров’я й достатку щиро бажаємо, синів з невістками стрічати, внукам радіти ще й правнуків в нашу школу водити!